Два дні в Vision of Intellect або Як я врятував собі чотири місяці життя

Пише Анонімус: «Привіт, читачу! Хочу поділитись своїм досвідом із Vision of Intellect або як я врятував собі 4 місяці життя 🙂

Частина 1. Початок
Почалося все з того, що одним приємним вечором я отримав повідмлення від hr цих галєр повідомлення в тг, що їм сподобалось моє cv та вони запросили мене на співбесіду одразу настпуного дня на 10:00, я прокидаюсь зранку і чекаю посилання на міт, отримую повідомлення від hr щось типу «Коли ви будете?» і виявляється, що я мав їхати до них в «офіс», але не було ніякого уточнення, після очікування в пару хвилин мені все-таки прилітає запрошення на міт, відповівши на абсолютно всі питання інтерв’ювера, встигнувши посперечатись з ним на деякі теми і засумніватись в його розумових здібностях, ми закінчили інтерв’ю. Буквально через 10хв мені пишуть, що готові дати мені роботу, я шокований, що настільки швидко це все трапилось пишу, що це все класно, але хочу глянути на сам оффер, у відповідь отримую запрошення на Петрушевича 3.

Частина 2. День 1
Прийшовши в цей офіс, де багато великих столів та макбуків (до речі їх якість це щось з чимось, виданий мені після того як затухав вже без перезагрузки не включався), я побачив багато людей, які дивились у Макбуки і в голові подумав «Ого, це те до чого я весь час йшов» (це був мій перший «оффер», але не перший досвід). Ось отримав я Макбук і зразу мене посадили до якогось хлопця сетапити проект, а виявляється, що вони не можуть його засетапити вже кілька днів, легасі ще те це було, код 2018 року, ось я засетапив фронт, а з беком було не все так просто (вакансія була реакт-дева), не могли їхній бек засетапити проект і прийшлось нам звертатись до клієнта, який і писав цей весь код, у відповідь нічого не отрмали толкового, а від бекендера я почув щось типу «я хз, розбирайся». На мою пропозицію переписати це все ніхто не відреагував позитивно (бо ясно це треба час, краще ж клупатись в гавнокоді і платити менший період). На перший день там я не встиг дати свої дані для NDA.

Частина 3. День 2
Прокинувся я хворий і написав PM, що я захворів і можу бути на ремоуті, він мені подзвонив і наїхав на мене, що як це так я сам собі вирішую шо мені робити і треба їхати в офіс зідзвонюватись з клієнтом на рахунок сетапу проекту. Я приїхав, був кол з клієнтом, ніхто не хоче переписувати проект, ну і засетапити старий так і не вдалось, ось тут я вже отримав на руки NDA і читаю його, побачивши пункти за якими я можу отримати штраф в розмірі 2000$, я розміявся, бо сама зп була 650-700$, вагаючись чи підписувати цей брєд (джуну складно знайти роботу в наш час і я вже був в тривалих пошуках,тому був відчайдушний), я приймаю рішення не підписувати цей шлак, кажу це HR, що не готовий це підписувати і мене відправили до ПМ про це говорити, я обгрунтував, що це не є зона відповідальності джуна — сидіти соло на проекті, та мені таке не підходить, у відовідь я отримую «Ми ж не ЕПАМ, щоб вкладатись в джунів, ми такі…». Я віддав Мак і пішов за речима, прощаюсь зі своїми майже «колегами» і кажу що я не підписую контракт,розвертаюсь і йду, у відповідь чую від якогось дева(бородатий,старий,лисий мужик років 35 🙂 «давай, давай, тікай». Я надіюсь ти це читаєш і я хочу сказати, щоб ти викусив, бо вже через місяць отримав шикарний оффер і вже працюю місяць, а тобі бажаю сидіти, сидіти в тому болоті.

Надіюсь вам було цікаво слухати як я провів 2 найгірші своїх дні в житті, до речі в кінці кожного дня був присмак ніби мені насрали в рот,ось така це компанія, не витрачайте свій час, джуни, я з вами і ви ще найдете свою компанію, не йдіть в це болото».

Надіслав Анонімус

P.S. Анонімний відгук на IT-компанію можна залишити тут або надіслати на адресу, що вказана у футері.