Держава з'їздила до Брюсселя — щоб двері за тобою зачинилися щільніше

Єврокомісія продовжила тимчасовий захист для українців до 2028 року. З однією поправкою: він більше не поширюється на чоловіків призовного віку, які приїдуть після ухвалення. І найгірше в цій новині — не Брюссель. Найгірше те, що про цю поправку попросив Київ. Власна держава спеціально з'їздила до Європи, щоб двері за тобою зачинилися щільніше.

Уяви хлопця, який два роки тягнув підтримку клієнта десь під Краковом. Платив податки, скидав мамі на ліки, чекав, поки все закінчиться. А потім накрила та сама хвиля скорочень, про яку всі читали зведення: контракт не продовжили. І тут він дізнається, що новий дозвіл на проживання дають під роботу або навчання — рівно те, що він щойно втратив. Захист йому вже не світить: він тепер «новоприбулий». Лишається один документ, який держава видає таким, як він, узагалі без черги.

Називається він повістка. Бо вдома на нього чекає не співбесіда і не курси перекваліфікації, а бусик біля метро та чоловік, який спокійно пояснить, що твій сеньйорський досвід тут нікого не цікавить. Держава, яка десять років виставляла айті як вітрину країни, так і не спромоглася дати цій вітрині роботу. Зате опанувала інше ремесло досконало — робити так, щоб людина нікуди не поділася.

І ось у чому головна підлість. Тобі не кажуть в лоб «ти потрібен у канаві». Тобі просто по черзі гасять усі двері — закордон, роботу, захист, — поки не лишиться та єдина, прочинена. А коли людина зрештою тікає вже звідти і потрапляє у зведення про СЗЧ, держава щиро дивується: звідки вони беруться? Звідти ж, звідки завжди. З простого відчуття, що тебе не захищають — тебе просто не випускають. І найдешевший спосіб когось мобілізувати — переконати його, що він прийшов сам.