Чому так соромно бути айтішником

Вже багато років вся Україна спостерігає за розквітом почуття власної величі панів айтішників. І що цікаво, саме початок війни в 2014 році вперше оголив нікчемність «повелителів нулів та одиниць», бо саме тоді гривня стрімко обвалилася, внаслідок чого задроти на рівному місці стали в три рази багатшими за пересічних українців в гривневому еквіваленті. І саме тоді вони стали проявляти все те найгірше, що людина скромна і небагата принаймі намагається не виносити на люди.

Сьогодні ми є свідками другої хвилі падіння поваги до айтішників, яка була спровокована другою фазою війни Росії проти України, що почалася 24-го лютого 2022. Однак в цій фазі задроти виглядають набагато більш недолугими, або ж навіть ще більш мерзенними і жалюгідними, ніж у 2014-2015 роках. Причина цьому — знову гроші, і до того ж паніка і острах. Під час першої хвилі задроти стали «багатші» за пересічних українців. Але ж сьогодні, через обмеження НБУ, пани компьютерщики обідніли на 20%, так як замість 35.5 грн за долар (комерційний курс) отримують 29 грн (курс НБУ). Ця нестача грошей вдарила в міски панів задротів як сеча — і з них полізло ще більше жовчі, хоча, здавалося б, куди ще?

Тепер на усіляких форумцях типу ДОУ вони скволижать про те, що їх, таких гарних і пухнастих, ніхто не відпускає за кордон. Гірше того, вони ще плетуть байки про буцімто сексизм, ховаються за спідниці, і щось патякають про «концтабір», наче натякаючи, що будь-яка інша західна країна в умовах війни на знищення відкрила би кордони і випустила б усіх чоловіків.

Наприклад, був такий нудотник-програміст з SoftServe — Святослав Гриб, котрий хизувався своїми папірцями і оцінками, а потім бац — і виявилося, що держава Україна занадто несправедлива для таких талановитих айтішників як він. І взагалі, чому жінкам можна не йти у армію? Що це за дискримінація така? Чому гарні та тендітні дівчата не прикриють собою кволого червоноокого айтішника, який, між іншим, сплачує податки?

Коментарі Святослава на ДОУ:

Тобто спочатку все було добре — Святослав жив собі у вільній країні, де йому дозволялося мати 5%-податок, користувався всіма її благами типу крутецького сервісу, теплих людей, розвиненої інфраструктури і доступних цін, а тепер «злюки-воєнкоми» заважають нашому світочу колесити по Європах, відпочивати на пляжах Іспанії, та заробляти франкліни, перечікуючи війну і спускаючі грошенята на життя за кордоном.

Але ж як тільки запахло смаженим — пацюки почали не тільки тікати за кордон «хоч тушкою, хоч студентиком», а ще й волати про сексизм — лівацьке і дуже шкідливе слово, в якому сенсу не більше, ніж у слові «водизм» (це коли гаряча вода гарячіша за холодну), чи «солодизм» (коли солодкий смаколик солоший за воблу). Але треба подякувати панам євро-лівакам за це слово. Бо тепер ми абсолютно точно можемо побачити, що більшість задротів (чи принаймі дуже помітний відсоток) — це не тільки хизувальники з зарозумілістю 80 левелу, не тільки тікаючі пацюки, на яких не можна розраховувати в будь-якій більш-менш серйозній життєвій ситуаціі, але ще й ті, хто ховається під спідницями з пренетзією «а чому жінки не служать?». Саме тут в нагоді і стане слово «сексизм». Це що ж коїться-то? Ми думали, або принаймі нам так казали, що всі люди рівни, що жінки і чоловіки не відрізняються нічим, окрім статевих органів. Аж тут виявляється, що є тяжка фізично і психічно важка справа, до якої чоловіки пристосовані краще, і називається вона — війна. Але ж як бути пересічному айтішнику, котрий уособлює в собі ідеальну космополітичну істоту XXI сторіччя, яка створена виключно для сирного гедоніму і не поспішає з визначенням свого гендеру? Можливо, саме для таких аморфних напівчоловіків-напівжінок і придумали Стамбульску конвенцію?

Береш аркуш паперу, ручку, й пишеш заяву:

Шановне МВС! Виходячи з того, що я не відчуваю себе чоловіком, а радше навіть жінкою, прошу дозволити мені не йти у армію і виїхати за кордон. Нащо я вам, така недолуга скотиняка, потрібна? Дата, підпис.

Вуаля! То може це Мінцифри так постаралися і натиснули на депутатів Ради, щоб вони прийняли ту кляту конвенцію? Чого не зробиш заради айтішників. Хто зна — може як війна скінчиться і обмеження на конвертацію від НБУ буде знято — вони знов повернуться до звичайного життя у своєму «Манясвіті» з рожевими поні, смузі, слюнявканням мікрофонів і рівними правами та обов’язками для всіх, але для айтішників — рівнішими? Але до того ще далеко, а це означає лиш одне — кожному свідомому айтішнику знову доведеться уникати питання про його професію і вигадувати щось про «інженера» чи «гіпсокартонника». До кращіх часів.

За наводкою Анонімусу
За мотивами DOU