Про Федорова і кіберзахист, "роль якого дещо перебільшена"

Пише Костянтин: «Нарешті зрозуміло який порядок сум «на кіберзахист» отримано від Заходу і про який обсяг промислового 3,14здінга йдеться.

120 мільйонів доларів з 2016 року, з яких дві третини ($82 млн.) – за останні півтора року. І це лише від США. Думаю, обсяг допомоги від ЄС та дружніх країн теж десь такого порядку.
І це лише на кіберзахист. І лише офіційні дані. Тобто мова може йти десь приблизно про не менше 250-300 мільйонів доларів. А це серйозний куш, заради якого можна багато чим пожертвувати.

Нагадаю, що оцей хлопак на скріні, який тепер рве на собі сорочку за кібербезпеку – самі він сказав у 2019 році «Роль кібербезпеки дещо перебільшена». І він же тоді ж самовдоволено заявляв про кібербезпеку «Ми всіх звільнили і все працювало».

І його зовсім не засмучує таке кардинальне перевзування – адже його на посаду не обирали, відбір на профпридатність він не проходив, на доброчесність його ніхто не перевіряв. Тому почувається цілком спокійно та безкарно. Ви просто забудьте про усі мої косяки та факапи, єднаймося (у моїх шкурних інтересах).

Але найцікавіше у тому, що з цих згаданих ним 82 мільйонів ЗСУ отримало приблизно нуль
Союзники дають гроші воюючій країні на кіберзахист, сподіваючись, що їх використають за призначенням. Ага, щаз. До тих, хто цю війну веде – гроші просто не доходять. Їх «розподіляють» навколо-безпекова люди, які до ЗСУ мають відношення приблизно ніяке. Але приймають гроші від союзників «на кіберзахист». Якого як не було – так і немає. Достатньо погортати деякі свнсбачі ТГ-канали, де кожен день (буквально кожен) викладаються свіжі бази українських держструктур та об’єктів критичної інфраструктури.

Або ось іще один приклад: держава Україна приєдналася до кіберцентру НАТО. Ура-ура. Але хто конкретно від України, спитаєте? Відповідь така: хто завгодно, крім ЗСУ. Ще раз: у кіберцентрі суто військового альянсу Україну представляють не військові, а цивільні та напів-цивільні державні установи. Якісь «військові», начебто, “беруть участь у роботі та заходах Центру”, але чомусь я маю сумніви, що вступ держави Україна до CCDCOE має хоч якусь користь для Збройних сил України.

А тим часом кібервійська досі не створено, попри Указ Президента від 26 серпня 2021 року з терміном виконання два місці. Настільки «невідкладно», що майже два роки пройшло – а віз і нині там.

Натомість наразі правляча верхівка усирається від потуги продавити абсолютно тоталітарний законопроект 8087, яким ставиться хрест не тільки на ключових принципах кібербезпеки, але також і на принципах демократичного суспільства.

У нас війна, тож давайте станемо рабами, десь так виходить?

І ще ЗП 8087 також нашкодить українським військовим.

А при цьому самі депутати не бажають відновити електронне декларування – одна з ключових вимог для вступу до Європейського Союзу.

Тобто чиновницька система під час війни не стала краще з часів януковощів – вона, як і раніше, бреше і краде, краде і бреше. Випалювати її напалмом і якнайшвидше приєднуватися до інших євпропейців – ось наша задача після Перемоги. Хоча, як на мене, чекати до цього світлого дня — зовсім не обов’язково».

За мотивами Facebook
Надіслав Анонімус