Інструкція для сеньйор-помідорів, які пішли добровільно або яких мобілізували

Пишет свічер-хуічер: «Власне, автор у cтатті «АЙТІ та військова служба» написав все вірно. Я лише трошки розширю інструкцію для сеньйор-помідорів, які пішли добровільно або яких мобілізували примусово.

Отже, якщо ти патріотисько, бажаєш послужити на благо державі та пішов до ТЦК добровільно, то тебе очікує наступне:

1. Більшість ТЦК (принаймні районні) на заході та у столиці. Варнінг — до львівьского ТЦК навіть не наближайтесь, там кровожерливі упирі які гребуть всіх і відправляють до штурмових бригад у якості стрільців) досить адекватно ставляться до добровольців та дійсно звертають увагу на вашу спеціальність та навички. Власне в мене було так — ТЦК на початку війни, коли начебто гребли всіх, звернув увагу на мою спеціальність в можна сказати подарував мені 3 тижні відстрочки, поки не надійшов запит на конкретного спеціаліста. Тому, якщо ви не наглієте і не починаєте качати права, а просто спокійно пояснюєте чим ви РЕАЛЬНО можете бути корисним — до вас прислухаються і постараються підібрати для вас підходяще місце.
2. Гроші. В такому випадку ви скоріш за все отримаєте призначення в тилову частину, у відділення зв’язку чи в стройову де будете займатись обліком і табличками ексель, а тому вам не світить нічого окрім базової ЗП військовослужбовця яка стартує від 21 тис гривень и трошечки росте разом за званням та вислугою років. Виключення, якщо мова іде про тил, стосується лише медичних установ, які, завдяки медичному командуванню, все ще мають надбавку в 30 тис до зп, незважаючи на те що сидять у тилу, навіть якщо спеціалісь власне не є медиком а тим самим айтішніком.
3. Умови служби. Є і зворотня сторона в медальки. Чим далі в ліс, тим товще партизани, а тому рівень йобнутості керівництва росте пропорційно віддаленості від лінії фронту. І повірте, кінчені манагери та єйчари у айті-компаніях здадуться вам білими та ласкавими зайчиками у порівнянні з яким-небудь полковником з Рівненщини.

Тепер переходимо до ситуації коли вас вхопили на вулиці, відвели до ТЦК та швиденько поставили штамп «придатний».
1. На щастя, зараз вас РЕАЛЬНО будуть відправляти на навчання (якщо звичайно нема попереднього досвіду служби, або віськової кафедри за плечима). Навчання можуть тривати від 2 тижнів до місяця, а цього часу впринципі достатньо щоб підшукати собі місце в тилу.
2. Коли вас мобілізують на вулиці і примусово, це майже 100% потраплання в ДШБ, якщо не встигнете знайти вихід.

Як знайти місце?
По-перше, на ваше щастя, зараз мало не в кожній сім’ї хтось та служить (не кажучи вже про просто можливі зв’язки та знайомства у якихось військових структурах). Тому одразу звертайтесь до всіх, хто є в телефонній книзі. Ви маєте продати себе так, ніби хочете потрапити у якийсь гугол. Брешіть про свої навички і вміння, обіцяйте що готові цифровізувати самотужки всі процеси у військовій частині. Будьте готові до того, що більша частина робіт це насправді робота сисадміном + дійсно в певній мірі цифровізація та автоматизація облікових процесів.

Потреба в таких спеціалістах досі є. Більшість військових частин до війни працювали виключно з паперовими носіями в УСІХ абсолютно аспектах. Наприклад деякі військові госпіталі досі не віддупляють що таке айхелс та цифровізація історій хвороби. Плюс адмінити старлінки, розготртати внутрішню мережу, слідкувати за цифровою безпекою і бити по руках усіх, хто додумується перекидати документи через тєлєграми і вацапи.

Алгоритм наступний:
Знаходите вихід (будь який) на в\ч. Знайома людина може бути там хоч рядовим сантехніком який 24\7 розгрібає гівно в трубах. Будь хто може підійти начальника частини або начальника стройової служби і сказати що в нього є знайомий який зможе підняти на ноги усю айті складову частини і взагалі без нього ніяк.
Якщо така вакансія і потреба є — начальник частини пише відношення (така спеціальна бумажка в якій він просить перевести конкретного індивідуума під своє командування, посилаючись на бажання самого військовослужбовця та необхідність у його навичках саме в цій в\ч). Відношення направляється до командування військової частини під якою ходить наш новоспечений військовослужбовець.

Якщо це все ще навчальний полігон, то все ізібрізі лемонквізі — там начальство саме тільки і чекає конкретних запитів та без питань віддає людей.

Якщо ж військовослужбовець встиг потрапити в бойову бригаду, то там лише вилизувати до блиску дупу безпосереднього командира, який має піти і поклопотати за свого підопічного перед вищим командуванням.

Якщо потрапив до військової частини, але не на лінії фронту, то тут 50\50 в залежності від адекватності командира. Якщо чувак нормальний і розуміє, що в нього ти просто подай-принеси-постій в наряді, а десь будеш реально корисним — відпустить.

Якось так. Сподіваюсь комусь то буде корисним і можливо врятує від безславної смерті в окопі під Авдосом».

По мотивам коммента свічера-хуічера