Как два выебщика катались на велах по Европе «ради блага Украины»

Что общего у политиков и айтишников-выебщиков? И те, и те делают непонятную хуйню, которую выставляют как неебически геройские поступки.

На Сыроварне вышел опус, который повествует о блогере Сане. С началом вторжения Рашки в Украину он решил сделать велопробег по Европе, чтобы собрать денег для помощи стране.

При чём здесь IT и выебщики?

А при том, что тут же нарисовался манагер Влад.

Сашко розповів про велопробіг у своєму подкасті. Я послухав і зрозумів, що йому буде важко їхати самому. Написав йому на електронну пошту, сказав, що поїду з ним і допоможу.

Мені хотілось долучитись до підтримки України. Я був у Португалії, коли почалась війна — подорожував і працював віддалено. На початок війни перебував у відпустці на Азорських островах. І залишився в Португалії. Допомагав місцевим волонтерам. Ми донатили гроші. Я закидав кошти Сашку і підтримував фінансово компанію Blackpack, яка виготовляє сумки, а з початком війни почала шити плитоноски, розгрузки, підсумки та РПСки.

То есть этот блогер Саша уже 6 лет снимает видосы, как он катает на великах по разным странам, но тут, внезапно, ему понадобилась помощь от какого-то манагера?

И что это за логика такая: помогу Украине помощью блогеру поездкой по Европе?

Кстати, вам, наверное, интересно: какую именно пользу стране приносит этот велопробег.

Сашко: Так, ми вже провели чотири зустрічі (станом на 27 травня — ред.). На сайті є план заходів за країнами, якого ми дотримуємось. Ми провели зустрічі у Вільнюсі, Ризі, Клайпеді, Таллінні — на них розповідаємо людям про те, що робимо, спілкуємось.

Головне — це показати, що люди не тільки в Україні, а й в інших країнах Європи приходять і підтримують, донатять. Потім це все публікуємо в наших соціальних мережах.

Влад: Коли ми подорожуємо і проводимо ці зустрічі, українці, які переїхали за кордон, знайомляться одне з одним. Вони отримують зв’язки в місті, в якому проживають. Спілкуються з місцевими, соціалізуються.

Крім того, мають можливість розповісти свою історію про те, як утікали, як їм було важко. Кожен хоче поділитись.

Люди, которые хотели задонатить, — сделали бы это и без вашей помощи.

Точно так же и со встречами: украинскую диаспору можно найти за несколько секунд в гугле. Кому надо – тот уже давно это сделал.

Нахуй для этого блогер с манагерским баластом?

А теперь вишенка на торте:

— Останній пункт призначення Варшава? Що плануєте робити далі?

Так. Далі будемо займатись особистими справами, адже є родина. Зараз доходів немає зовсім, і ми нічого не заробляємо з велопробігу. Немає монетизації на ютубі. Зроблю кілька проєктів, але планую повернутись в Україну. Хочеться почати щось там.

То есть, когда в Украине всё будет хорошо, тогда вернусь. Я, типа, неебический патриот, но пока в стране война – я могу только велопробеги делать и проектики хуярить.

Быть украинцем и не сидеть в первых рядах на фронте – это нормально. Каждый должен заниматься своим делом. Если ты задрот-дистрофик, который ничего полезного на фронте не сделает, ты там нахуй не нужен. Работай, донать на армию и заебись.

Влад же решил делать какую-то абсурдную хуйню с нулевой эффективностью, но пытается выставить себя неебическим героем. А на самом деле просто катается по Европе, развлекается и сейчас выдает это за перемогу.

По наводке Анонимуса
По материалам DOU